Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Боже,яка краса! Не до траічних подій би присвячувати таке, але...Господь краще знає що і коли повинно відбутися.У схожих обставинах колись написала Л.Жидкова:
Догорают зори, потухают звезды,
У спасенных рвется бренной жизни нить,
Чтобы с новой силой, чтобы в новой форме
В незакатном мире с Богом вечно жить. Комментарий автора: Дякую, Надіє за відгук і за гарний вірш. Жаль діток, що залишилися сирітками, а Наталя справді у кращому світі. Вона була сміливою, мудрою і сильною жінкою. Декілька років боролася з хворобою, було виявлено багато милості Божої, адже від часу, коли лікарі давали 2 тижні на життя, вона прожила майже 4 роки. Якщо цікаво, то можете подивитися її похорони з нашого церковного сайту: http://missionarygospelchurch.com/?p=799
Лялюк
2012-01-23 22:11:42
здається тільки вчора були всі разом збиралися на центральній сиділи співали сміялись а вже декого не буде з нами Наталки души компанії.тьоть Тоні яка так довго чекала коли ми прийдем щоб подати гарячу картоплю...роки роки що ви зробили розлуку біль смуток.....
Лялюк
2012-01-23 22:11:42
здається тільки вчора були всі разом збиралися на центральній сиділи співали сміялись а вже декого не буде з нами Наталки души компанії.тьоть Тоні яка так довго чекала коли ми прийдем щоб подати гарячу картоплю...роки роки що ви зробили розлуку біль смуток..... Комментарий автора: Як жаль, що цього вже не повернути. Але буде зустріч!
Світлана Касянчик
2014-02-11 03:32:11
Сьогодні раптово помер Наташин чоловік. Залишились дітки круглими сиротами, разом з молодою мачухою. Моляться за них.
*** - Анастасия Стайкова Однажды я вдруг поняла, что жизнь не принадлежит человеку! У меня ещё не было конкретных мыслей о Боге. Просто "случайно" родилось это стихотворение, я стала над ним думать и поняла эту простую истину) Я поняла вдруг, что всё может в любой момент вдруг раз, и закончиться... И я ничего не смогу изменить, ничего поделать с этим сейчас...
Но дальше этого мои мысли тогда не пошли, я "побоялась" немножко, но ещё тоже не услышала призыва, а пошла себе жить дальше))
