Вже сходить повний місяць над рікою.
Усе довкола дихає спокоєм.
Гойдають хвилі відблиски заграви.
За день на сонці розімлілі трави
Солодкувато-терпким пахнуть трунком.
«Рай-рай, кум-кум, рай-рай» - несеться лунко
Із-під купин, порослих осокою.
Пливуть вечірні тіні над водою.
____________________
В обличчя зрідка свіжий вітер віє...
Стою. Милуюся. Від захвату німію.
І, радістю наповнена до краю,
Творця краси земної величаю.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Доколе смоковницы ветвь... - Ирина Иванченко смоковницы распустили свои почки,
и виноградные лозы,расцветая, издают
благовоние. Встань, возлюбленная моя,
прекрасная моя, выйди!
Голубица моя в ущелье скалы под
кровом утеса! Покажи мне лице твое,
дай мне услышать голос твой, потому
что голос твой сладок и лице твое
приятно. (Песн.2:13-14)
