Непомітно пролетіло коротке північне літо. Промайнула яскрава золота осінь. Раптово завітала і міцно взяла в свої обійми довга холодна зима. Спочатку насипала великі кучугури снігу, замела всі дороги і стежки, обліпила дерева казковим інеєм. Потім вдарили морози. Ставало дедалі холодніше. А коли наблизились новорічні свята, стовпчик термометра показував мінус 41 градус за цельсієм.
Вийдеш на вулицю, а вдихнути повітря неможливо, доки до вуст не піднесеш рукавичку. Учні в школу не ходять, машини не заводяться, тільки подекуди з’являються одинокі перехожі. За те, коли стане мінус 30, здається, що вже зовсім потепліло.
Ось така на півночі зима. І дорослі, і малі з нетерпінням чекають новорічно-різдвяних свят. У дітей – канікули, а в дорослих теж 10 днів вихідних.
У недільній християнській школі щороку ретельно готуються до цих днів. Є хороша можливість відвідати дитячі будинки для сиріт, пансіонати для інвалідів та пристарілих. Потрібна програма та подарунки.
Батьки теж стараються придбати і покласти під ялинку те, про що мріють їхні діти. Оленці мама подарувала дуже гарну ляльку, одягнену в чудовий дорогий одяг. На білому волоссі красувався миловидний капелюшок, а з під довгого кружевного плаття виглядали перламутрові туфельки. Сашко отримав нову гітару і був на сьомому небі від щастя.
На останньому занятті перед канікулами вчителька недільної школи запропонувала підготувати на свято Різдва Христового подарунки для Ісуса. Кожен учень повинен був сам придумати, чим порадувати Господнього Сина. Зрозуміло, що девізом був вірш із Біблії: «Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили (Матв. 25:40).
Настали канікули. Спочатку запросили учнів молодших класів у театр, де своїми силами підготували виставу «Снігова королева», а потім відвідали «теплий дім» для сиріт. Там усіх пригощали цукерками, горішками, яблуками та мандаринами. Хлопчики отримали машинки, а дівчаткам роздавали метелики і ляльки. Всі були дуже задоволені і щасливі.
Раптом Оленка помітила, що у куточку, повернувшись лицем до стіни, тихенько плакала маленька сирітка. Худеньке тільце здригалося, а сльози безутішно капали на підлогу. Вона часто схлипувала, кулачками витираючи очі.
Оленка підійшла, обняла крихітку і запитала, чому вона плаче. Та відповіла, що дуже хотіла ляльку, але їй не вистачило. Після цих слів дівчинка ще дужче заридала. Здавалося, що то була остання краплина, яка зробила її життя невимовно важким і безрадісним.
Серце Оленки пройнялося болем і співчуттям. Вона старалася потішити сирітку, але нічого не допомагало. В думках просила поради в Ісуса Христа. Дух Святий торкнувся її серця. Олена була на все готова заради того, щоб потішити цю одиноку нещасну дівчинку. Вона міцно пригорнула її до себе, і слова самі злетіли із вуст: «Не плач, через десять хвилин я принесу тобі свою ляльку!»
Оленка жила недалеко від інтернату, тому незабаром стояла з подарунком у руках. Радощам сирітки не було меж. Вмить вона перестала плакати, обіймаючи і цілуючи ляльку. Вона забула все своє горе і вже не звертала уваги ні на Оленку, ні на вихователів, котрі спостерігаючи за дітьми, тихенько витирали сльози радості. А Оленка відчула неабияке задоволення від того, що вчинила так, як написано в Біблії. Вона тихенько прошепотіла: «Ісус, це Тобі подарунок на День народження!»
Сашко щодня грав на гітарі. Він вирішив свій клас поздоровити з Різдвом Христовим. Розповісти про те, як народився Божий Син, заспівати християнських пісень. Ні вчителька, ні учні не знали, що Саша грає на гітарі. І ось на свято він прийшов з гітарою: «Нині радість стала, яка не бувала..» Коли прозвучали перші акорди, всі затихли і затамували подих. Бадьорий голос маленького благовісника розчулив усіх. Присутні просили, щоб він співав, і Сашко з задоволенням славив Господа. Відповів на всі запитання, від душі виконав ті псалми, які знав.
Вчителька слухала, Дух Святий торкався її серця. Не так давно у Сашка були великі проблеми. Його тато часто приходив додому п’яний, бив маму, знущався над дітьми, а згодом десь повіявся у світ. Хлопчик боляче переживав ситуацію, та коли почав відвідувати недільну школу, ожив, заспокоївся і дуже змінився. Христос потішив його, наповнив серце живою вірою. Радість спасіння, надія на краще відобразилися у співі і захопили слухачів. Все пройшло чудово.
Повертаючись додому, Сашко подякував Богові за перше євангелізаційне зібрання. Піднявши очі до Неба, промовив: «Ісус, прийми! Це мій подарунок Тобі на День народження!»
Лидия Гапонюк,
Турция, Стамбул
Пишу стихи, прозу. Родилась в Украине, живу в Стамбуле.
Прочитано 5503 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы
